Поза серією

У що пограємо? Це питання здатне заскочити зненацька навіть найневтомніших на вигадки батьків і вихователів.

Відомий український письменник вирішив розповісти не лише про цікаве сімейне (ройове) життя величезних волохатих бджіл, які приносять найсолодше у світі чудо – мед!

Книжка, яку ви тримаєте в руках, – це також своєрідний гербарій. До неї увійшли вірші отця Яна Твардовського, присвячені рослинам. Деякі з цих віршів смішні, деякі дуже серйозні, – але всі вони схиляють до тихого й теплого розмислу про світ людини і світ природи.

Книга про дерева ? Дивний задум, та лишень із першого погляду. Справді, ми настільки звикли до цих велетенських рослин, так призвичаїлись бачити їх повсюдно, що, як правило, не задумуємось не лише про їх назву, а й навіть про вік. Не кажучи вже про те, як і коли вони з’явились отут – край дороги, біля будинку, за перехрестям.

Якщо поштар приніс на ваш острів посилку невідь від кого, адресовану бозна-кому, і в тій посилці виявилося... маленьке чорне немовля – це означає, що почалися пригоди.

Головна героїня повісті дівчинка-школярка Наталка, як і більшість її однолітків мріє якомога скоріше подорослішати. Авторка дає такий шанс героям книги і переносить їх у країну Часу, де кожен зможе обрати собі пригоду за смаком.

Сучасний письменник – Леонід Гамбурґ – пропонує зустрітися з п’ятьма великими британськими письменниками, які навіть тоді, коли стали дорослими, залишилися в душі «вічними хлопчаками».

Людина інколи недооцінює значущість домашніх улюбленців. Але ж саме вони роблять нас добрішими і людянішими. Властиві тваринам готовність до самопожертви і почуття обов’язку роблять їх відданими і вірними друзями.

Страшний на вигляд рогач із велетенськими рогами і милий бедрик, улюбленець дітвори; оспіваний шевченковим генієм хрущ, без якого неможливо уявити чарівних українських вишневих садків, і містичний скарабей – священна істота в стародавніх єгиптян; дивовижний світлячок і химерний богомол; співоча цикада і прудка бабка…

Тато також був маленький. І мама, і навіть бабуся з дідусем теж свого часу були маленькими. І так само, як ти, бавилися, веселились, а іноді й пустували.

Шановні батьки!

Просимо вас полишити хатню педагогіку, усі свої надзвичайно важливі дорослі справи і прислухатися до своєї малечі.

Уявляєте, є такий народ, для якого вівсяна каша – найулюбленіша страва! І якщо хтось її не з’їсть, вона образиться і блукатиме по всьому дому. А дракони бувають добрими і живуть у мирі та злагоді з людьми.

«Усе могло би скластися інакше, якби в мене був тато. Мама тоді могла б із ним порадитися. Порадилася б – і не віддала мене вчитися до Тетяни Володимирівни. Тетяна Володимирівна не сказала б: «Встати! Руки за голову!» Дідуся б це не нажахало, і він не наполіг би на тому, щоб перевести мене в іншу школу. І я не потрапила б у клас до Марсем. Це Марсем розповіла нам про янголів – про те, що вони повинні відпочивати. Відтоді минуло багато років. Але коли зі мною щось трапляється – погане чи добре, – я про це згадую…»

Ви бажаєте познайомитися з чудернацьким слоном у синіх джинсах; побачити незабудкове небо; дізнатися, що сонечко їсть на сніданок і які новини повідомляють лісовим мешканцях у телепередачі «Сорочі вісті» розгадати фіолетову загадку?

Усі ми трохи колекціонери і часто зберігаємо предмети, що перейшли нам у спадок або ж нагадують про якусь подію. Поза тим, що ці речі дорогі нам як пам’ять, вони ще й гарні. Кожна з них несе неповторний відгук минулого, а деколи має й досить відчутну матеріальну цінність.

Пригоди насичені фантастичними перетвореннями, міжусобними війнами та дотепними жартами. У кожного героя є своя мрія, втілити яку допоможе чарівна Країна. Щоправда, її спочатку потрібно знайти…

Колись Домінікас був безтурботним диким конем. Він гасав лугами й полями та грався в піжмурки зі знайомими жабками. Направду, він тоді був не дуже вихованим, бо навіть не знав, як потрібно поводитися з гарними панночками-квітками. Навіть не замислювався, що краса існує для того, аби нею милуватися, складати для неї вірші й відчувати від цього велику радість. І лише кохання до синьоокої волошки та мандрівка до Африки змінили коня Домінікаса та весь його світ.

Про кохання Марійки і Костика, здається, знала вся школа. Поза очі їх називали Ромео і Джульєттою. Їм заздрили, чинили перешкоди й не хотіли зрозуміти. Однак від того вони ще дужче вірили у своє кохання, а тому ця історія має інший фінал, аніж у шекспірівських героїв.

Минув рік. Перше кохання Марійки і Костика подорослішало разом із героями. Тепер між ними не лише солодкі поцілунки – іноді трапляються отруйно-пристрасні ревнощі та непевно-гіркуваті сварки.

Іскорка безстрашних шукачів істини та справжнього щастя – аргонавтів – горить у кожного в серці. Вона вказує шлях і супроводжує людину все життя.